Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ребята, привет! Как дела? Принимайте мой рассказ, который заденет всех ваших нервных клеточек и на мгновение перенесет вас в мир наркомании и безумия!
Итак, это было пару лет назад, когда я поставила закладки на свою долгожданную поездку в страну свободы и наслаждения – Колумбию. Так как я была обожательницей экстремальных ощущений, то в моих мечтах каждый порошок, каждая капля героина обладала магической силой. Именно в этой стране я решила втюхаться в наркотики, чтобы по-настоящему ощутить себя на грани безумства и сумасшествия!
Как только я приземлилась в Колумбии, мои глаза запылали огнем адреналина и искушения. Вокруг меня было столько кокаиновых закладок, что я уже начала растекаться от волнения. Нервно потирая руки, я решила, что самое время найти дурбазол, который приведет меня к вечным эйфорическим состояниям.
Нашествие полицейских, которые пестрели весьма симпатичными синими фуражками, меня нисколько не остановило. Я была решена попробовать колумбийский порошок и ни один коп не смог меня отговорить. Наоборот, их появление лишь придало моему приключению больше остроты и адреналина.
Необходимая доза закончилась быстро, но я уже не могла больше отказывать себе в этом безумии. Я шла по улицам, как настоящая наркоманка, лицо скрывала под капюшоном своей темной куртки, а в глазах горела жажда новых промокашек.
| Райан: |
Ты чего такая странная сегодня? |
| Я: |
Да все нормально, просто немного устала... |
Я настолько замоталась, что мне казалось, будто я работаю в офисе убитая в хламину. Каждый день мое лицо горело от нехватки сна, а мозг кружился от эйфории, которая сопровождала меня днем и ночью. Но это было настолько завораживающе, что я не могла прекратить.
Работа в офисе стала для меня ловушкой. Сидя в клетке за рабочим столом, я ощущала, как мне не хватает дозы адреналина. Мои коллеги даже начали подозревать, что я нечто "необычное". Поэтому мне приходилось придумывать множество историй, чтобы скрыть свою настоящую страсть к наркотикам.
Кевин: Эй, чувак, ты видел мои ключи? Я их уже весь день ищу.
Я: А, да, подожди, я их видел на кухне, они лежали под огромным мешком кофе. Проверь, может они еще там.
Несмотря на все это, мой секрет был на грани раскрытия.
Но самое интересное в этой истории заключается в том, что наркотики не дают счастья. Они лишь обманывают, создают иллюзию, что жизнь становится лучше. Никогда не вступайте на этот темный путь, друзья, они не имеют ничего хорошего в себе.
Так что, друзья, если вы сейчас на этом темном пути, то пожалуйста, найдите силы, чтобы выбраться из этого кошмара. Вам не нужны закладки, порошки или дурные компании. Вам нужна жизнь, которую вы можете полюбить и ценить. Вам нужны светлые моменты, эмоции и радость, которые только жизнь может дать.